Лисянська районна державна адміністрація

Офіційний портал

Анонси

Минулого четверга в Лисянці відбувся cемінар «Аграрні розписки в Україні,  як новий вид кредитування сільського господарства». В ньому взяли участь сільгоспвиробники району всіх форм власності. Відповідний проект починає впроваджуватися ще в трьох областях - Вінницькій, Черкаській та Харківській.  Спільний наказ про це підписали міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко та міністр юстиції України Павло Петренко. Тим самим географія пілотного проекту з відпрацювання технології запровадження в обіг аграрної розписки, за реалізацію якого торік першою в країні взялася Полтавська область, суттєво розширилася.

Аграрна розписка є ефективним інструментом, який дозволяє спростити сільгоспвиробникам доступ до фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Це особливо важить в умовах нинішньої економічної ситуації та відсутності в банківському секторі необхідного для подальшого розвитку вітчизняної аграрної галузі дешевого кредитного ресурсу.

Активну участь у впровадженні цієї новації в Україні бере Міжнародна фінансова корпорація  Про особливості роботи розширеного складу пілотного проекту та його перспективи розмовляємо з радником  Сергієм РАБЕНКОМ.

  • •Чому перевагу надано Вінницькій, Черкаській та Харківській областям? Інші області наразі не готові до роботи з аграрними розписками?

-  Добору цих трьох областей передувала тривала та копітка робота. Попередньо були зібрані всі статистичні дані щодо сільгоспкультур, які вирощуються в усіх аграрних регіонах України. Також враховувалися такі показники, як площа орних земель, врожайність, прогнозні показники інвестицій з використанням аграрних розписок тощо.

Для себе визначили завдання наступним чином - треба обрати ті області, які е найперспективнішими з точки зору врожайності, найзручнішими для роботи кредиторам, безризиковими з точки зору сільгоспвиробництва. Тому ми не пішли, приміром, на південь країни. Там, як відомо, знаходиться зона більш складна для землеробства.

Згадана робота проводилася спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України, з фермерськими асоціаціями, дистриб'юторами, компаніями, що кредитують сільгоспсектор. В результаті, були обрані Вінницька, Черкаська та Харківська області.

Інші області також готові до роботи з аграрними розписками. Більше того, ми постійно отримуємо від них запити на участь у пілотному проекті. Дуже активно в цьому напрямку діють Одеська, Кіровоградська, Волинська області. Постійно про себе нагадує промислова Запорізька область.

Питання зараз не в готовності тих чи інших областей до роботи з аграрними розписками. Воно лежить у площині готовності самого інструмента бути там розгорнутим.

  • •Коли стартує пілотний проект в оновленому складі, і як він здійснюватиметься? Чи буде при цьому використаний полтавський досвід впровадження аграрних розписок?

-  Пілотний проект фактично вже стартував. І стартував із дати підписання наказу. А саме - з 1 вересня 2015 року. Здійснюватиметься він за аналогією з полтавським пілотним проектом. Бо досвід, який ми отримали при його реалізації, дуже позитивний. Учасники полтавського пілоту добре спрацювали як на місцевому рівні, так і на рівні центральних органів виконавчої влади. І ми думаємо перенести цей позитивний досвід на Вінницьку, Черкаську та Харківську області.

-  Які структури на державному та місцевому рівнях будуть задіяні для впровадження механізму аграрних розписок у новообраних областях?

-   Нашими ключовими партнерами на державному рівні залишаються Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство юстиції України. По суті, завдяки їм здійснюється цей пілотний проект. Вони його підтримують з боку держави та створюють усім нам належні умови для роботи.

На місцевому рівні нашими партнерами стають обласні державні адміністрації та їх керівники, департаменти агропромислового розвитку. В частині нотаріату - обласні управління юстиції, які допомагають нам налагодити роботу нотаріусів з аграрними розписками.

Нас також активно підтримує приватний сектор. Причому як на державному рівні, так і на місцевому. Йдеться про компанії, з якими в нас встановилися тісні партнерські відносини, та про компанії, з якими ми взаємодіємо у тих чи інших питаннях.

Ми відкриті для співпраці. Тому залучаємо до процесу всіх, хто ним зацікавився. Стараємося спільно працювати з сільгосппідприємствами, постачальниками сільгосптехніки, запчастин до неї, мінеральних добрив, з комерційними банками, трейдерами, з усіма, хто може та хоче посприяти розвитку аграрної галузі і при цьому отримати зиск.

-  Як на повідомлення про розширення географії пілотного проекту відреагували його безпосередні учасники - дистриб’ютори, зернотрейдери, банки, постачальники товарів та матеріальних цінностей? Серед них є відомі іноземні компанії, які працюють в Україні та всіляко підтримують ідею аграрних розписок.

-  Правильно буде сказати, що учасники аграрного сектору не «реагували» на розширення географії пілотного проекту, а активно сприяли йому. І робили це від початку процесу. Зокрема, вони брали участь у відборі областей. Тому для них розширення географії пілотного проекту не було сюрпризом.

Більше того, нам відомі випадки, коли в документах з кредитними пропозиціями з’являвся додатковий пункт. Він зобов’язує отримувача позики у випадку поширення дії аграрних розписок на область, у якій він веде бізнес, видавати аграрну розписку. Зокрема, такі випадки мали місце в Харківській та Вінницькій областях.

Тобто, на сьогоднішній день у цих регіонах аграрних розписок ще нема, та в документах уже зазначено, що отримувач кредиту повинен буде оформити аграрну розписку, щойно буде розгорнута відповідна система.

-Ці семінари переважно мають пізнавальне чи практичне значення?

-  Запуск проекту завжди супроводжується комплексом заходів. Ми також запланували їх проведення. Це і семінари-презентації, і предметніші практичні семінари.

Наприклад, ми проводитимемо освітні семінари для нотаріусів. Наше завдання, образно кажучи, провести нотаріусів кожним етапом дії з аграрною розпискою, показати їм, як працює Реєстр аграрних розписок і як можна скористатися його можливостями.

Окремі семінари проведемо для сільгоспвиробників. Вони також матимуть практичне наповнення. Для нас важливо продемонструвати слухачам, як можна скористатися аграрними розписками, показати їх сильні та слабкі сторони, порівняти їх з іншими доступними інструментами.

Цього разу ми хочемо зробити семінари максимально практичними, а саме - під час семінарів познайомити фермерів із їх потенційними кредиторами, що готові працювати з аграрними розписками. Це може суттєво спростити ділові стосунки, які надалі складуться між ними, допоможе їм знайти в бізнесі взаємовигідний компроміс.

-Наскільки успішним виявився полтавський пілотний проект впровадження аграрних розписок, і яких змін він може зазнати на другому етапі реалізації?

з

-   Усього в рамках полтавського пілоту було видано 10 аграрних розписок. їх договірна вартість, яку зазначили сторони на самому початку, складає близько 20 млн. гривень. На сьогоднішній день сума застави за цими аграрними розписками оцінюється приблизно в 40-45 млн. гривень. Це - дані Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Цього року ми сподіваємося суттєво поліпшити кількісні та якісні показники за виданими аграрними розписками. Цьому сприятиме розширення географії пілотного проекту, наявність практичного досвіду роботи з інструментом у низки компаній, а також запуск системи перед посівною кампанією. Також ми сподіваємося, що на ринок вийде велика кількість потенційних кредиторів. Все це посприяє подальшому розвитку сільськогосподарської галузі як у Полтавській області, так і в інших областях, залучених до пілотного проекту.

-  Коли аграрні розписки можуть бути поширені на всі українські регіони?

-   Попервах ми планували це на початок 2016 року, та здійснити задумане в зазначений термін не вдається. Справа в тім, що ключовим елементом аграрних розписок є Реєстр аграрних розписок. Всі дії, пов’язані з видачою, зміною та здійсненням аграрних розписок, здійснюватимуть нотаріуси. Вони робитимуть відповідні записи в цьому реєстрі.

Важливо також, щоб вільний доступ до реєстру мали і сільгоспвиробники. Завдяки цьому вони можуть в онлайн-режимі отримувати інформацію про те, які і ким видавалися аграрні розписки, на які земельні ділянки тощо.

Щоб Реєстр аграрний розписок працював в оперативному режимі, треба мати відповідне програмне забезпечення. А як показала практика, підготовка необхідної програми забирає більше часу, ніж ми розраховували.

Микола Луговий

В четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента Л. Кучми № 1310/98 та Президента В. Ющенка № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв голодоморів. Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр. Цього року такою темою є «Люди Правди» – особливе вшанування пам’яті людей, які ризикуючи кар’єрою, свободою або навіть життям зробили все, щоб зберегти та поширити правдиві відомості про Голодомор. Гасло заходів 2015 р. – «Щоб світ знав».

Голодомор 1932–1933 рр. – штучно організований та зумисно підтримуваний тоталітарним комуністичним режимом голод в Україні (а також окремих частинах Росії та Казахстану) з метою придушення антирадянських настроїв та виступів проти колективізації на селі. Втрати України внаслідок Голодомору склали близько 4,5 млн осіб, з яких понад 3,9 млн – померлими від голоду і 0,6 млн – ненародженими. Понад 90% загиблих були етнічними українцями.

Визнання Голодомору 1932–1933 рр. геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 р. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

 

 «Люди Правди»

Ґарет Джонс (1905–1935) – британський журналіст. Автор понад 20 статей на тему голоду. Він тричі побував у Радянському Союзі, востаннє – у березні 1933 р. Порушивши заборону на в’їзд іноземним журналістам до України, нелегально здійснив поїздку Харківською областю. 29 березня 1933 р. Ґарет скликав прес-конференцію в Берліні, на якій уперше публічно заявив про Голодомор. Прес-реліз був опублікований багатьма газетами, зокрема “NewYorkEveningPost” та “ManchesterGuardian”. Всього Джоунз до 1935 р. видав декілька десятків статей на тему голоду та побаченого в голодній Україні.

“Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”.

 Малкольм Маґґерідж (1903–1990) – британський журналіст, автор низки статей із описом голоду в Україні та роману “Зима у Москві”, виданого у 1934 р. У 1933 р. дістався до охопленої голодом України. Завдяки його репортажам Великобританія дізналась про голод. У 2008 р. за вагомий особистий внесок у донесення до світової спільноти правди про геноцид Українського народу під час Голодомору 1932–1933 рр. ҐаретДжоунз та Малколм Маґґерідж були нагороджені (посмертно) орденом “За заслуги” III ступеня.

“Я ніколи не посмію цього забути... Хліборобів, які в снігу на колінах жебрають шматок хліба”.

 Андрей Шептицький (1865–1944) – митрополит Української греко-католицької церкви. 24 липня 1933 р. разом із вищим духовенством церкви проголошує відозву “Україна в передсмертних судорогах”. У ній він закликає християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу голодуючому українському народові. Пастирське послання зачитали у греко-католицьких церквах як в Галичині, так і поза її межами. Про нечуваний злочин у радянській Україні митрополит поінформував Ватикан. Наступного дня після оголошення відозви 35 українських громадських організацій та партій об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги голодуючим. Утім, радянська влада від будь-якої зовнішньої допомоги відмовлялася, приховуючи факт геноциду в Україні.

“Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світові: може дійде він і до убогих хатин конаючих з голоду селян”.

 Мілена Рудницька (1892–1976) – громадська активістка, депутат польського Сейму, автор статей на тему Голодомору. Мілена стала неофіційним послом, яка за допомогою офіційних і приватних зустрічей із представниками різних країн світу та керівників неурядових установ намагалася змінити суспільну думку та вплинути на Радянський Союз. Ці сподівання ґрунтувалися на винесенні питання про голод на розгляд Ліги Націй та допомогу Міжнародного Червоного Хреста. Рудницькій вдалося приватно провести зустріч із Головою Ради Ліги Націй – Прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Норвегії доктором Йоганом Людвіґом Мовінкелем. Останньому були передані матеріали про голод одразу від кількох міжнародних і українських організацій.

“Великий Голод був найбільшою катастрофою, яку Україна пережила – як щодо кількості жертв, так і щодо людських страждань”.

 Йоган Людвіґ Мовінкель (1870–1943) – Прем’єр-міністр Норвегії, Президент Ради Ліги Націй у 1933 р., який виніс питання Голодомору на розгляд Ради Ліги Націй. Успішний бізнесмен, прихильник економічного об’єднання європейських країн на основі зони вільної торгівлі. Один із предтеч Європейського Союзу. Противник нацистів. У 1933 р. йому були передані матеріали про голод одразу від кількох українських і міжнародних організацій. Такий дипломатичний хід переконав його пролобіювати українське питання. Втім, зусилля Мовінкеля не увінчалися успіхом. 29 вересня 1933 р. в Женеві відбулося засідання Ліги Націй за участі 14 держав. Мовінкель чотири рази брав слово, щоб переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги жителям радянської України. Однак його заклик не був підтриманий. Постійні члени Ради Великобританія та Франція висловилися проти. Врешті-решт вирішено передати українську справу на розгляд Міжнародного Червоного Хреста, який у свою чергу звернувся до радянського уряду з пропозицією дати згоду на організацію міжнародної допомоги для голодуючих. На це в грудні 1933 р. з Москви надійшла відповідь, в якій було заявлено, що жодного голоду в УСРР і Північному Кавказі немає.

“Ідеться про життя мільйонів. Тому я не міг мовчати”.

 Нестор Білоус (1889–1972) – колгоспний сторож із Харківщини (с. Леб’яже), свідок Голодомору, автор щоденника. Щоденник вів із 1911 року, хоча мав всього три класи церковно-парафіяльної школи. Брав участь у Першій світовій війні. Пережив голод 1921–1922 рр. і  Голодомор 1932–1933 рр., жахливі реалії якого описав простою мовою. На початку серпня 1937 року Нестора було заарештовано, а через кілька місяців засуджено на 6 років ув’язнення у ГУЛАГу за статтею 54–10 Карного кодексу УРСР – “контрреволюційна діяльність, спрямована на підрив колгоспного ладу”. Білоуса визнали винним у тому, що він “неоднократно в разговорах с членами колхоза “Красный колос” проводил контрреволюционную агитацию и вел дневник, куда записывал свои контрреволюционные мысли”. 30 липня 2008 р. Харківська обласна прокуратура переглянула справу Н. Білоуса і на підставі ст. 1 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” винесла рішення про його повну реабілітацію.

“Почалася тепла погода і сходять всі посіви… Колгоспи сіють… Люди мруть з голоду…”.

 Марко Желізняк (1893–1982) – селянин-фотоаматор із села Удачне на Донеччині. Село від початку 1920-х мало свого фотолітописця. Він знімав усе: від першого трактора в Удачному до страхітливих подій Голодомору. Камера Желізняка зафіксувала розкуркулення та відбирання хліба. Зберігши знімки, він лише після смерті Сталіна написав коментарі до них.

“Що сьогодні є рядовий знімок, те завтра буде історією”.

Олександра Радченко (1896–1965) – вчителька з Харкова, свідок Голодомору, автор щоденника, в якому описала перебіг тих страшних подій. Мала трьох дочок – Еліду, Віру, Діну. Сім’я пережила Голодомор, Великий терор та Другу світову війну. Олександру було заарештовано в серпні 1945 р. При обшуку вилучено сім зошитів – щоденників 1926–1945 рр. П’ять-шість зошитів спалили діти Олександри Миколаївни, побоюючись арешту та намагаючись допомогти матері, яка була під слідством. Комуністичний суд виніс жорстокий вирок – 10 років ГУЛАГу. Олександра Радченко повернулася в Україну лише в серпні 1955 р., після відбуття повного терміну ув'язнення. 23 липня 1991 р. Олександру Радченко посмертно реабілітували. Матеріали слідства, разом із щоденниками віднайдено лише у 2001 р.

“Щоденник я присвятила своїм дітям, щоб вони літ за 20 прочитали й побачили, як страждав і стогнав народ, який був жахливий голод, якими жорстокими методами будували соціалізм”.

 Вільям Генрі Чемберлин (1897–1969) – американський журналіст, московський кореспондент бостонської газети “ChristianScienseMonitor”, історик. У жовтні 1933-го подорожував Україною. Повідомлення з цієї мандрівки до Бостона він надсилав із осені 1934-го, коли назавжди залишив СРСР. Тоді ж вийшла його книжка “Залізна доба Росії”. В окремому розділі про Україну він розповідав, що голод охопив територію з населенням 60 млн, а кількість жертв становила 3–4 млн осіб. У 1944 р. у Нью-Йорку вийшла ще одна книга Вільяма Чемберлина “Україна: пригнічена нація”.

“Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи”.

 Улас Самчук (1905–1987) – український письменник. У 1934 р. Самчук завершує роботу над романом “Марія” – першим художнім твором на тему Голодомору, який має посвяту “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932–1933”. Жах матері у голодні роки полягав у тому, що вона ніяк не могла зарадити стражданням дитини, яка повільно угасала на її очах, і частіше за все помирала першою. В Україні роман вийшов лише у 1991 р.

“Марія стоїть над дитиною і думає: “Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба...”.

 Віктор Кравченко (1905–1966) – колишній радянський функціонер, автор книг “Я обрав свободу” і “Я обираю справедливість”. У 1944-му зумів втекти на Захід та опублікувати бестселер “Я обрав свободу”, де описав колективізацію, Голодомор, Великий терор, свідком яких був. У цей самий час Міністерство державної безпеки СРСР організувало міжнародну кампанію з дискредитації Кравченка. Тривалий судовий розгляд, що проходив від 24 січня до 22 березня 1949 р. в Парижі, був названий “процесом століття” через кількість залучених свідків з обох боків. Від Кравченка це були переважно безпосередні свідки злочинів комуністичної системи. Захист спирався переважно на свідчення відомих осіб. Суд став на бік Кравченка і присудив йому компенсацію в розмірі 50 тис. франків.

“Тут я побачив людей, що помирали на самоті, повільно, помирали страхітливо, безцільно, без надії, що їх жертва виправдана. Вони потрапили в пастку і залишились там помирати від голоду, кожен у власному домі, за політичним рішенням, прийнятим у далекій столиці за столами для нарад і банкетів. Не було навіть розради від неминучості щоб полегшити жах”.

 Рафаель Лемкін (1900–1959) – американський юрист, автор статті “Радянський геноцид в Україні”, книги “Правління Осьових сил в окупованій Європі”. Саме він уперше застосовував термін “геноцид” до Голодомору 1932-1933 років, визначивши його як “координоване планування різних дій спрямованих на знищення основоположних основ життя національних груп, з метою повного винищення самих цих груп”. За допомогою його зусиль термін геноцид було додано до переліку звинувачень проти найвищого командування нацистів. Він був одним із авторів резолюції Генеральної Асамблеї ООН – “Конвенції про запобігання та покарання злочинів геноциду”, в якій було надано остаточне визначення геноциду в юридичних термінах.

“Голодомор є класичним прикладом радянського геноциду, найдовшого й наймасштабнішого експерименту з русифікації, а саме – винищення української нації”.

Роберт Конквест (1917–2015) – американський історик-радянолог, автор книги “Жнива скорботи” – найґрунтовнішої наукової праці про Голодомор. “Жнива скорботи” з’явилися у 1986 р. у престижному OxfordUniversityPress й до сьогодні залишаються найвідомішою у світі працею про Україну. Висновок автора полягає в тому, що селянство підрадянської України стало жертвою страхітливого експерименту – “терору голодом”. У 1993 р. книга “Жнива скорботи” вийшла друком і в Україні. У 2005 р. її автор нагороджений найвищою цивільною нагородою у Сполучених Штатах Америки – “Президентською медаллю Свободи”. Президент України Віктор Ющенко за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні у 2005 р. нагородив орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

“Суд історії не може оголосити іншого вироку радянському режимові, крім кримінальної відповідальності”.

 Джеймс Мейс (1952–2004) – американський історик, голова Комісії Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду, автор безлічі публікацій про Голодомор. У результаті роботи Комісії зі збору свідчень опубліковано тритомник майже двох сотень усних свідчень про голод в Україні. В нашій країні ці матеріали перевидані у 2008 р. У 1993 р. Джеймс Мейс переїхав до України. Працював у Києво-Могилянській академії, займався політологією і дослідженням Голодомору. Він характеризував українське суспільство як постгеноцидне: “Це глибоко травматизований, зранений організм, який щосили намагається забути про жахи минулого...”. Саме Мейс запропонував запалити свічки в знак пам’яті за померлими: “…щоб прості українці запалили в цей день у вікнах свічки – вони стануть поминальними свічками за батьками, дідами, прадідами, вони освітять майбутнє без жертв, без насильства, без жахів”. 26 листопада 2005 р. його нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно).

“Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем”.

 Володимир Маняк (1934–1992) і Лідія Коваленко-Маняк (1936–1993)– відомі українські громадсько-політичні діячі, публіцисти, журналісти. Вони одними з перших в радянській Україні почали досліджувати Голодомор. З 1987-го збирали документи та свідчення понад 1000 очевидців геноциду й у 1991 р. видали “33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал”. Подружжю Маняків посмертно присуджено у 1993 році Державну премію України ім. Т. Шевченка за вагомий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання голодомору 1932–1933 в УРСР актом геноциду українського народу, активну громадянську діяльність щодо вшанування пам’яті жертв трагедії.

“Хай ця гірка Книга, народжена після десятиліть безмолвства, ляже першим каменем у підмурок всенародного пам’ятника трагічної історії українського народу. Ми прагнемо відродження українського народу взагалі і головного носія українства – селянина, зокрема. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив свою пам'ять”.

 Всеукраїнська акція «Запали свічку»

В пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору Український інститут національної пам’яті закликає всіх мешканців України 28 листопада 2015 р. о 16:00 приєднатися до загальнонаціональної хвилині мовчання, за можливості – біля меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв Голодомору у вашому місті чи селі. Також заохочуємо із настанням темряви запалити і поставити свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору – на знак скорботи і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

28 жовтня 2015 року за підтримки Міністерства екології та природних ресурсів України стартує щорічний Всеукраїнський конкурс «До чистих джерел».
До участі запрошуються всі не байдужі до діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану джерел, річок та водойм України.
Конкурс має на меті розширення в суспільстві практичної природоохоронної діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану джерел, річок та водойм України, раціональне використання водних ресурсів, підвищення екологічної і правової обізнаності громадян щодо охорони водних ресурсів шляхом залучення широких верств населення до практичної природоохоронної роботи, розвитку громадянських екологічних ініціатив.
Учасниками Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел» можуть бути місцеві державні адміністрації, сільські, селищні та міські ради, колективні та індивідуальні земле- і водокористувачі, установи, підприємства усіх форм власності, загальноосвітні, професійно-технічні, позашкільні та вищі навчальні заклади, засоби масової інформації, громадські організації, окремі громадяни, які надіслали до Конкурсної комісії відповідно оформлені матеріали з підсумками своєї діяльності у сфері охорони та оздоровлення водних об'єктів України.
Переможці будуть нагороджені цінними призами.
Більш детальна інформація про Всеукраїнський Конкурс «До чистих джерел» на сайті Мінприроди України за посиланням http://menr.gov.ua/index.php/pubIic/dzherela.

42989Міністерством економічного розвитку і торгівлі України розпочинається конкурс на участь у Програмі Федерального міністерства економіки та енергетики для управлінських кадрів "Fit for Partnership with Germany" на 2016 рік.

Програма передбачає набуття менеджерами міжнародних управлінських компетенцій, які сприятимуть співробітництву українських і німецьких товариств, а також налагодження контактів і стійкий розвиток кооперації між підприємствами України та Німеччини. Учасники програми отримають інформацію, знання, навички і міжкультурні управлінські компетенції, що допомагатимуть розвивати співпрацю з німецькими компаніями. Вони також матимуть можливість безпосередньо ознайомитись з німецьким обладнанням і технологіями та встановити прямі контакти з німецькими компаніями.

Цільові групи Програми – українські підприємства, як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, власники, керівники вищої та середньої ланки підприємств, орієнтованих на зовнішньоекономічну діяльність (що мають потенціал зовнішньоекономічної діяльності), а також управлінці установ, що відповідають за технічне І технологічне забезпечення підприємств комунальної форми власності.

Понеділок, 23 листопада 2015 10:34

Оголошення! День захисника України

 День захисника України – святкуємо разом!

 

12-13 жовтня 2015 року

19:00

Демонстрація фільмів про історію вітчизняного державотворення, подій в Україні під час Революції Гідності та антитерористичної операції в Донецькій і Луганській області

Кінотеатр «Перемога»

(вхід вільний)

13 жовтня 2015 року

11:00

Урочисті збори з нагоди відзначення Дня захисника України.

Районний будинок культури

 

Концертна програма за участю колективів художньої самодіяльності району до Дня захисника України.

14 жовтня 2015 року

08:00

Молебень за Україну

Релігійні

організації району

11:00

Змагання з футболу серед чоловіків з нагод Дня захисника України

смт Лисянка

стадіон ДЮСШ «Колос»

18:00

Тематичний вечір патріотичної пісні «З віданністю Україні в серці». Флеш-моб «Сила нескорених!»

Районний будинок культури

 

20:00

Святкова дискотека

Районний будинок культури

 

Оргкомітет

  • Шановні відвідувачі сайту!

    Щиро вітаємо вас на офіційному веб-сайті Лисянської районної державної адміністрації!

    Один з основних принципів сучасного громадянського суспільства - інформаційна відкритість.
    Тому ми ставимо перед собою чіткі завдання щодо забезпечення прозорості у своїй роботі, відповідальності та звітності перед громадою, забезпечення права громадян на одержання достовірної, об'єктивної і повної інформації про події у районі.

    Read more...
  •                                                                                 

|||

Лисянська районна державна адміністрація
19300, смт Лисянка, пл. Миру, 27
тел.: 6-21-45,  e-mail: mail@lysyankarda.gov.ua, rda.lysk@gmail.com